ОГЛЯД ЕКСПОРТНОГО СЕГМЕНТУ СОЄВОГО РИНКУ УКРАЇНИ. КВІТЕНЬ 2017 РОКУ


31.05.2017

Щорічне зростання обсягів переробки сої вітчизняними виробниками підтверджує значний експортний потенціал України по даному напрямку. Поточний маркетинговий рік не став виключенням: зокрема, у квітні 2017 року було експортовано 14,98 тис. т олії соєвої проти 14,94 тис. т у квітні роком раніше; щодо шроту і макухи ситуація схожа – 33,07 тис. т проти 32,91 тис. т відповідно. Така тенденція свідчить, з одного боку, про стійкі партнерські відносини українських виробників з іноземними партнерами, а з іншого – про стабільний експорт товарів з вищим рівнем доданої вартості незважаючи на високу конкуренцію з боку зернових трейдерів.

Станом на кінець квітня обсяг експорту олії соєвої (наростаючим підсумком з початку вересня) склав більше 114 тис. т, що у вартісному вираженні відповідає 85,64 млн. дол. США. Шрот і макуха, відповідно, перетнули кордон накопиченою вагою більше 221 тис. т, або 79,45 млн. дол. США. Таким чином, протягом останніх восьми місяців вартість експортованої олії перевищила вартість інших продуктів переробки сої на 8%, хоча кількість останніх перевищувала тоннаж олії майже вдвічі.

В розрізі співвідношення обсягів експортних поставок між олією та шротом/макухою маємо наступну картину: від 0,91 у вересні (олія кількісно перевищувала шрот/макуху на 1,29 тис. т) до максимального значення 3,15 у лютому (шрот і макуха кількісно перевищували олію на 16,05 тис. т). Всі наступні місяці включно із квітнем обсяги відправок шроту/макухи істотно перевищували обсяги експорту олії: у квітні вказане співвідношення склало 2,21 (рис. 1). Як бачимо, істотна частина шроту і макухи споживається на внутрішньому ринку, зважаючи на усталені пропорції виходу продукції з однієї тонни соєвого бобу – 0,12-0,15% олія та 0,84-0,87% шрот/макуха.

Рисунок 1 – Фізичний обсяг експорту продуктів переробки сої з України протягом 2016/2017 маркетингового року, тис. т

 

Аналіз тренду кількості відвантажених на експорт продуктів переробки сої свідчить про його хвилеподібність (особливо для олії) з наступними екстремумами:

  1. для олії – у листопаді (19,92 тис. т) та березні (23,49 тис. т);
  2. для шроту і макухи – у лютому (35,60 тис. т) та березні (37,60 тис. т).

Як бачимо, максимальний обсяг експортних поставок сукупно для всіх продуктів переробки сої (61,08 тис. т) був здійснений у березні поточного року. Ключовим фактором активізації виробників була сприятлива цінова кон`юнктура на світових ринках: у березні середня ціна тонни української олії у зовнішньоекономічних контрактах складала 745,3 дол., тоді як у квітні вона істотно знизилась до рівня 718,4 дол. (майже на 27 дол.). Втім, найбільше середнє значення договірних цін на олію було зафіксоване у лютому, а саме 757,8 дол. за метричну тонну, що на 10,9 дол. більше за попередній місяць та на 12,5 дол. – за наступний (рис. 2). Таким чином, часовий лаг між максимізацією ціни продукту і максимізацією обсягів поставок склав один календарний місяць.

Схожа логіка поведінки експортерів спостерігається і для шроту/макухи: зростання світових цін сприяє активізації експорту. Так, у лютому 2017 року середня контрактна ціна була більшою на 10,2 дол. порівняно з попереднім місяцем, у березні – на 4,3 дол. порівняно з лютим, у квітні – на 17,3 дол. порівняно з березнем. Отже, останній місяць демонструє найбільш сприятливу ціну шроту/макухи для трейдерів, що є свідченням інтенсифікації потреб багатьох зарубіжних кормових виробництв. При цьому слід відмітити відсутність умовного часового лагу: зростання лютневих цін відбувається паралельно зі зростанням обсягів продажу на експорт.

Рисунок 2 – Експортна ціна продуктів переробки сої з України протягом 2016/2017 маркетингового року, дол. США за одну метричну тонну

 

Вартісне значення зовнішньоекономічних операцій з олією набувало максимальних значень у листопаді (14,58 млн. дол. США), березні (18,11 млн. дол. США) та квітні (11,08 млн. дол. США). Вересневі обсяги відправок також мали значні обсяги, перевищуючи вартість експорту шроту і макухи більш ніж на 97%, проте вже у жовтні експорт олії знизився більш ніж удвічі, незважаючи на відносне подорожчання продукції (з 707,8 дол. до 710,0 дол.). Відносно низькими обсяги продажу олії були у грудні, січні та лютому, хоча в грудні навіть незначним чином перевищували вартість експортної реалізації шроту/макухи – 8,25 млн. дол. США  проти 8,09 млн. дол. США (рис. 3).

Навпаки, стрімке зростання продажу олії відбулося у листопаді (плюс 173,7% порівняно з попереднім місяцем) та березні (плюс 105,9% порівняно з попереднім місяцем). Втім, шрот і макуха за вказаними місяцями у вартісному вимірі зростали значно повільніше: темп приросту склав 7,1% та 2,5% відповідно. Максимальне зростання розміру зовнішньоекономічних операцій за шротом і макухою зафіксоване нами у жовтні (на 58,4%) та січні (на 58,2%), причому відповідне зростання ціни товару, як індикатора зростання світового попиту, відбулося лише у січні.

Рисунок 3 – Вартісний обсяг експорту продуктів переробки сої з України протягом 2016/2017 маркетингового року, млн. дол. США

 

З рисунку 3 видно, що експорт олії перевищував за вартістю експорт шроту/макухи протягом чотирьох місяців: вересень, листопад, січень та березень. Це свідчить про активізацію попиту на українську олію саме протягом вказаних місяців з огляду на низхідну динаміку пропозиції з боку ключових світових постачальників олії – компаній-експортерів з Аргентини, Бразилії та США.

Слід особливо підкреслити, що обсяги сукупного експорту продуктів переробки сої у грошовому еквіваленті протягом чотирьох місяців 2017 року перевищили відповідні обсяги протягом чотирьох місяців 2016 року на 18,39 млн. дол. США, або на 25,07%. Таким чином, експорт має чітко виражену тенденцію до зростання у розрізі аналізу за календарними роками, проте є різноспрямованим за окремими місяцями. Причиною такої ситуації є, серед іншого, бажання виробників використати залишки сої на власних складах з метою виготовлення кінцевої продукції, з подальшою реалізацією за сприятливими цінами (різниця між ціною закупівлі сої від фермерських господарств у вересні та квітні є колосальною, що з успіхом використовують великі гравці ринку переробки даної культури).

Дослідження цінових флуктуацій за календарними періодами (рисунок 2) також підтверджує два різноспрямовані тренди:

  1. розширення «цінового каналу» до січня 2017 року включно – співвідношення ціни олії соєвої та шроту/макухи збільшується з 2,01 у вересні 2016 року до 2,23 у січні 2017 року;
  2. звуження «цінового каналу» з лютого 2017 року – співвідношення ціни олії соєвої та шроту/макухи зменшується з 2,20 у лютому до 1,96 (мінімального значення протягом всього маркетингового року) у квітні.

Незважаючи на максимізацію ціни шроту/макухи у квітні, контрактна вартість необробленого продукту – соєвого бобу, – істотно перевищує її (майже 421 дол. за одну тонну). Така ситуація значно розширює можливості експортних поставок сої порівняно з продуктами її переробки і робить олійні заводи менш конкурентними у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Станом на квітень частка сої не для сівби у структурі агрегованого експорту «соєвої агропродукції» складає 75,5%, тоді як шроту і макухи соєвих – 12,5%, олії соєвої – лише 12,0% (рис. 4).

Рисунок 4 – Експорт сої та продуктів її переробки у квітні 2017 року, співвідношення у відсотках

 

Отже, незважаючи на істотне скорочення експорту соєвої олії на міжнародні ринки у квітні (майже на 39% порівняно з березнем), вітчизняні оператори ринку завжди мають можливість перекривати поставки за рахунок інших продуктів переробки сої, а також власне сої як провідного експортного товару досліджуваного нами сегменту аграрного ринку. Така гнучкість дозволяє утримувати експортну виручку на відносно стабільному рівні протягом всього маркетингового року та здійснювати своєчасні інвестиції у розвиток соєвого бізнесу України.

Автор: Дубовик С.







← Все новости